12.10.2015
Діяльність зі стандартизації у Польщі регулюється Законом від 3 квітня 1993 року про стандартизацію (Офіційний Текст 1993 № 55 ст. 251), котрий встановлює правила проведення та організації діяльності стандартизації, а також правила опрацювання та застосування польських стандартів. Відповідно до цього Закону, опрацьовано стандарт PN-ISO 9:2000 «Транслітерація кириличних літер на латинський алфавіт», котрий являє собою переклад з англійської мови міжнародного стандарту ISO 9:1995, опрацьованого у 1995 р. комітетом ТС 43 Міжнародної організації зі стандартизації (ISO), котрий замінив попередній польський стандарт PN-83/N-01201 у 2000 р. У попередній версії стандарту, ISO/R 9:1968, транслітерація залежала від мови транслітерованого тексту.
PN-ISO 9:2000 - це система ближча до оригінальної міжнародної системи, згаданої наукової транслітерації. Цей, так званий стандарт є збалансований з міжнародним стандартом ISO 9. Комісія вирішила запровадити цей стандарт, який в ідентичності відповідає оригіналу і базується на англійській мові. Саме тому у транслітерації немає польських діакритичних знаків. Транслітерація ISO 9 не залежить від мови, якою написаний даний текст. Текст стандарту ISO 9 був прийнятий в якості міжнародного стандарту ГОСТ 16876 - 71 в Україні та як ГОСТ 7.79 у дев’яти інших країнах: Вірменії, Азербайджані, Білорусії, Казахстані, Киргизстані, Росії, Таджикистані, Туркменістані та Узбекистані. У Польщі, також як і у інших країнах, дана транслітерація застосовується у бібліотечній, бібліографічній, інформаційній та видавничій сферах діяльності, та відбувається як традиційними методами, так і за допомогою електронного перетворення даних. Часто зустрічається в комп’ютерних каталогах наших бібліотек. Зі змістом стандарту можна ознайомитись на веб-сайтах каталогів, що передусім об’єднує запис імен та прізвищ українських авторів та значно полегшує користування їхніми ресурсами. Проте передбачений у стандарті спосіб транслітерації не відповідає польському чи українському законодавству, а також не застосовується польськими перекладачами чи посадовими особами. Даний спосіб транслітерації викликає суттєві труднощі при прочитанні таких імен і прізвищ.
Транслітерацію імен та прізвищ українців латинськими літерами, без жодних сумнівів, можна вважати надзвичайно проблемною. Варіантів транслітерації є безліч. Українське та польське законодавство, так як і законодавство Європейського Союзу, до 2015 року не вирішувало даного питання належним чином. Різноманітність норм транслітерації в Україні, у Польщі та в інших країнах Європейського Союзу створює неабиякі труднощі у міжнародному спілкуванні українців. У професійній діяльності присяжного перекладача української мови можна зустріти безліч різноманітних спроб вирішення даної проблеми. Деякі українці звертаються з відповідним проханням до консульств Республіки Польща в Україні про визначення єдиного запису свого імені та прізвища, а також про здійснення офіційного запису у паспорті із такою інформацією. Такі записи (які найчастіше ґрунтуються на Постанові міністра внутрішніх справ та адміністрації Республіки Польща від 30 травня 2005 року), в подальшому дублюються присяжними перекладачами і посадовими особами.
На особливу увагу заслуговує застосовування присяжними перекладачами української мови «подвійного запису» – одного на підставі документів, які визнані Республікою Польща і дають право перетинати кордон, або їх копій, та іншого – в квадратних дужках[1] – у відповідності до інших польських документів (karta Polaka, karta pobytu). Використання подвійного запису допомагає посадовим особам ідентифікувати особу, та дозволяє визнати інші документи, навіть якщо записи в них відрізняються між собою. Часто посадові особи погоджуються з такою версією, оскільки існує велика імовірність, що один із варіантів відповідатиме запису в інших документах. Тим не менш, частина посадових осіб відмовляється визнавати такий засвідчений переклад, вимагаючи єдиного - «правильного» запису. Хоча й не можуть вказати, який саме запис є «правильним».
[1] Відповідно до Кодексу присяжного перекладача § 25, присяжний перекладач може додавати власні коментарі у тексті перекладу, перед яким необхідно написати слова: «коментар перекладача» або його скорочення, якщо він висловлює з власної ініціативи та на власний розсуд свої погляди щодо елементів тексту, що перекладає, або передає інформацію, необхідну, на його думку, для правильного розуміння тексту, а також посилання, які інформують читача про появу в оригінальному тексті перечислених елементів. Усі коментарі та посилання повинні бути стислими та зазначатись у квадратних дужках.
