09.12.2015
Розрізняють три основні методи перекладу фільму: дублювання, субтитри та закадровий переклад.
Дублювання – це заміна оригінального мовлення на його відповідник іншою мовою. Завдяки цьому методу глядач отримує словесну інформацію за допомогою слуху, що не відволікає його уваги від акторської гри, екстер’єру чи інших візуальних елементів. Під час дублювання кожна особа має інший голос, що дає можливість краще розуміти, кому належить яка репліка. Такий підхід є особливо корисним для кращого розуміння групових сцен та закадрової розповіді. Головним недоліком дублювання є те, що накладена поверх оригіналу звукова доріжка звучить «студійно» та може не співпадати з артикуляцією губ акторів.
Субтитри – це переклад фільму за допомогою написів у нижній частині екрану. Завдяки субтитрам глядач може ознайомитись з оригінальною звуковою доріжкою, а також повною мірою оцінити майстерність акторів. Такий вид перекладу є швидшим та дешевшим, ніж дублювання. Одним із недоліків субтитрів є те, що глядач повинен зосереджувати свій погляд внизу екрану, що в результаті може привести до неповного перегляду фільму, особливо якщо глядач повільно читає. Переклад за допомогою субтитрів також може втрачати деякий зміст фільму, адже діалог займає менше часу, ніж читання напису.
Закадровий переклад або «нашіптування», полягає у тому, що перекладене мовлення актора-дублера накладається поверх оригінальної звукової доріжки. Безсумнівними перевагами цього методу є низькі кошти, недоліками ж є плутанина між репліками різних осіб.
З трьох перерахованих вище методів найменш ефективним видається закадровий переклад, однак важко сказати, який з двох інших методів є кращим. Кожен з них спрямований на задоволення різних потреб глядача, тому обидва можуть виправдати себе при різних обставинах. Дублювання буде доречним, наприклад, у дитячих фільмах, тоді як, субтитри допоможуть краще сприйняти мюзикл.
