09.02.2017
Кожна мова має свої власні, специфічні граматичні системи, фразеологічні зв’язки, які різною мірою залежать від контексту, щоб передати невербальні сигнали. Однак, незважаючи на вихідну мову, переклади характеризуються певними спільними рисами, які Мона Бакер назвала універсаліями перекладу. Ці ознаки включають в себе:
1) експлікацію, тобто пряме вираження змісту, до якого в тексті вихідної мови можна додумуватися або який можна припускати, а в цільовому тексті перекладач виражає його чітко, наприклад, лексичне пояснення (сказати - > звинуватити) або звичайне додавання сполучників;
2) спрощення і видалення багатозначності: спрощування перекладу або мови вихідного тексту;
3) нормалізація та пуризм: перебільшення типових рис цільової мови, а також не перекладання помилок, що трапляються у вихідному тексті;
4) спрощення, яке позбавлене ідіосинкратичних рис, у результаті чого переклади між собою більше подібні, ніж оригінали.
Універсалії, які запропонувала Бакер, розширив Честерман і поділив їх на дві групи: S-універсалії та Т-універсалії. S-універсалії зосереджуються на відношенні еквівалентності, тобто точності перекладу, між вихідним текстом і цільовим, і стосуються вони таких явищ: цільовий текст є довший, ніж вихідний, наявність пуризму, чіткості. Натомість Т-універсалії стосуються відношення текстового співставлення (тобто природності перекладу) між перекладом і іншими неперекладеними текстами цільовою мовою і охоплюють спрощення (менше мінлива мова), конвенціоналізацію, нормалізацію і рідше вживані фразеологічні зв’язки, менше типових елементів цієї мови.
Текстовим допасуванням часто нехтують заради чіткості, і звідси походить назва мови перекладу як «третя мова», «третій код». У зв'язку з цим перекладач повинен звернути увагу на два типи відношень протягом роботи над перекладом, щоб він вийшов одночасно і гарним, і точним. В іншому ж випадку мова перекладу може викликати у того, хто читатиме, дискомфорт, а також вплинути на сприйняття і прийняття перекладу.
Статтю опрацьовано на підставі «Якість юридичного і правового перекладу в світлі європейської норми PN-EN 15038, а також гіпотези перекладних гіпотез», Перекладознавчий щорічник 6/2011, Л. Біел i «Експліцитація у симультанічному перекладі», «З питань дидактики усного перекладу» ред. П. Яніковскі, Е. Ґумуль.
Жешув, 02.02.2017
